Виховна година "Тепло єдиної родини"

Тепло  єдиної  родини

(виховна година)

Мета: виховувати в дітей почуття любові й поваги до своєї родини; учити взаєморозумінню, взаємодопомозі, усвідомленню своїх обов’язків; закласти в учнів бажання виявляти увагу й повагу до рідних, творити добро, нести красу в дім своїми думками й учинками; сприяти розумінню необхідності міцних родинних зв’язків, важливості родинного єднання; формувати відчуття гордості за свою родину.

Хід заходу

Учитель. У кожного з нас є своя родина. Це найдорожчі нам люди, які нас найбільше люблять, жаліють. І ми їх теж любимо, бо без них не уявляємо свого життя.

    Батько й мати – найрідніші та найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержали своє життя. Вони вчать нас людяності, добру, милосердю, збагачують наш розум, укладають в наші уста ласкаві слова.

   Мама – то ніжність, ласка, тепло, а батько – то впевненість, мужність, сміливість.

       Образи батьків опоетизовані у віршах, оспівані у піснях, у казках і легендах.

Учні.                 Ми до батьків сказати хочем слово,

Сповнене ніжності й любові,

Бо без батьків чого ми в світі варті! –

Без маминої ласки і тепла,

Без батьківської строгості і жарту,

Без нашого родинного тепла?

Батько і мати – два сонця гарячих,

Що нам дарують надію й тепло,

Батько і мати у долі дитячій

Так необхідні, щоб щастя було!

Учитель. Батько й мати – найдорожчі й найближчі люди. Вони є порадниками, заступниками, вихователями – чуйними, люблячими.

    Родинне тепло, родинні уроки життя – це те, що людина бере із собою в дорослі шляхи. Батько й мати своїм прикладом навчають працювати, творити красу, добро, навчають жити у правді, мирі, злагоді, відвертості, щирості. А мама завжди непокоїться за долю своїх дітей, навіть, коли ті стають дорослими.

      Мама… Це найпрекрасніше слово на землі! Найтепліше. Найсвятіше. Майже всіма мовами світу воно звучить однаково ніжно. У мами най лагідніші руки, вони все вміють. У мами найвірніше і найчуйніше серце – у ньому ніколи не згаса любов.

       І скільки не було б тобі років – 5 чи 50 – тобі завжди потрібна мама, її ласка, увага, погляд, підтримка. І чим більша твоя любов до мами, тим світліше і радісніше життя.

Учні.                          Чи є у світі що світліше,

Як мамині очі,

Що все зорять за дітьми

І вдень, і серед ночі?

Чи є в світі що миліше,

Як мамині руки,

Що працюють для дитини

Щиро, без принуки?

Чи є в світі що щиріше,

Як серденько мами,

Яке б'ється для дитини

Днями і ночами?

Чи є в світі що дорожче,

Як мама кохана,

Що трудиться для дитини

До ночі від рання?

Вона посварить й покарає,

І приголубить над усе.

І кожен матінку чекає –

Вона гостинець принесе.

Вона нас всіх за руку в школу

Колись уперше привела,

Ясну усмішку світанкову

Нам на дорогу всім дала.

Учитель. Послухаємо казку видатного педагога В.Сухомлинського "Крила матері".

      "Спекотного літнього дня вивела Гуска своїх маленьких жовтеньких гусенят на прогулянку.

      Вона вперше показувала діткам великий світ. Цей світ був яскравим, зеленим, радісним: перед гусенятами розкинувся величезний луг. Гуска навчала дітей скубти тонесенькі стеблинки молодої травички. Стеблинки були солодкими, сонечко теплим і лагідним, трава м'якою, світ затишним, добрим і співав безліччю голосів бджіл, жучків, джмелів, метеликів. Гусенята були щасливі. Вони забули про матір і розійшлися величезним зеленим лугом. Коли життя щасливе, коли на душі мир і спокій, про маму часто забувають.

      Стривожившись, Гуска почала скликати дітей, але не всі вони слухалися. Раптом насунулися темні хмари і на землю впали перші великі краплі дощу. Гусенята подумали: світ не такий уже й затишний і добрий. І як тільки вони про це подумали, кожне згадало про матір. Несподівано кожному з них стала потрібна, ой, як потрібна мама. Вони підняли маленькі голівки і побігли до неї.

    А тим часом із неба посипалися великі градини. Гусенята ледве встигли прибігти до матері, вона підняла крила і накрила ними своїх дітей. Бо крила існують насамперед для того, щоб накривати дітей – про це відомо кожній матері, а потім уже для того, щоб літати. Під крилами було тепло і безпечно; гусенята чуло гуркіт грому, який долітав ніби звідкись здалеку, завивання вітру і стукіт градин, їм навіть стало весело: за материнськими крилами коїться щось страхітливе, а вони в теплі та затишку, їм і на думку не спадало, що крило має два боки: усередині було тепло і затишно, а зовні – холодно і небезпечно.

      Потім усе затихло. Гусенятам хотілося скоріше на зелений луг, але мати не піднімала крил. Маленькі діти Гуски вимогливо запищали: "Випускай нас, мамо!" Так, вони не просили, а вимагали, бо коли дитя відчуває міцну, сильну материнську руку, воно не просить, а вимагає. Мати тихо підняла крила. Гусенята вибігли на траву. Вони побачили, що в матері поранені крила, вирвано багато пір'їнок. Гуска важко дихала. Вона намагалася розправити крила і не могла цього зробити. Гусенята все це бачили, але світ знову став таким радісним і добрим, сонечко сяяло так яскраво і лагідно, бджоли, жуки, джмелі співали так красиво, що гусенятам і на думку не спало запитати: мамо, що з тобою? І тільки одне, найменше і кволе гусеня підійшло до матері і запитало: "Чому в тебе поранені крила?" Вона тихо відповіла, ніби соромлячись свого болю: "Все добре, сину".

Жовтенькі гусенята розсипалися по траві, і мати була щаслива".

Учитель. Як ви думаєте, чому поранена мати, незважаючи на ситуацію, була щаслива? Чи мусять діти ростити крила любові до своєї мами? У чому виявляється ваша турбота до мами?

         А тепер послухайте казку про мудрі поради тата.

Російська народна казка "Мудрий батько"

     "Був собі один селянин і мав він сина. Коли хлопець підріс і почав допомагати в господарстві, батько й каже:

−    Дивлюсь я на тебе і бачу – беручкий ти до всіх справ. Час минає, молоде росте, старе старіє. Незабаром змужнієш, оженишся і сам станеш на господарство. От і запам’ятай мої слова.

      Живи так, щоб у кожнім селі був у тебе свій дім. І нехай у тебе щодня будуть нові чоботи. І живи так, щоб люди тобі кланялися. І завжди будеш справним хазяїном.

       Подивувався син на такі слова, та й питає:

−    Не можу збагнути: хіба можливо звести в кожному селі будинок? І як можна справляти щодня нові чоботи? Та й як мені жити, щоб люди мені кланялися?!

Усміхнувся батько, та й каже:

−    Не тужи , синку. Мою пораду легко виконати. Захочеш у кожному селі бути як удома, май у кожному селі вірного, надійного друга, і буде в тебе там своя оселя. А щоб були у тебе щодня нові чоботи, треба з вечора добре помити та почистити свої чоботи, ніколи цього не забувай, от і будуть вони наступного дня як нові. Ну, а щоб люди тобі першому вклонялися, вставай раніше за всіх, виходь на роботу першим, тоді всі, хто пізніше тебе вийде, вітатимуться з тобою й уклонятимуться. Як бачиш, у моєму наказі немає нічого складного.

     Коли прийшов час і син сам почав господарювати, він зважив на поради батька і жив добре."

Учитель. Так, батькова наука, передача умінь від батька до сина, батькова суворість і вимогливість, батькова людяність і стриманість ведуть дитині по життю впевнено і терпляче.

     Здавна вважається, що батько – захисник, годувальник. Батькове слово – закон. Як каже батько, так і буде, бо він – голова сім'ї, зразок для своїх дітей.

      Кожна дитина хоче, щоб її батько був людиною сильною і справедливою, щоб був мудрий і мужній, але щоб водночас відчувати його доброту і лагідність.

     Дуже хочеться, діти, щоб ви розуміли своїх батьків, любили їх. Бо по-справжньому любити їх – означає приносити в дім мир і спокій, на задавати батькам болю, образи, прикрощів.

        Найбільше щастя для мами й тата - ваше щастя, життя, працьовитість.

       Народна мудрість говорить: "Три нещастя є в людини: смерть, старість і лихі діти". Старість – невідворотна, смерть – невмолима, перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А від лихих дітей можна дім зберегти, як від вогню. І залежить це не тільки від ваших батьків, а й від вас самих. Бути хорошими дітьми означає не допустити, щоб життя батька й матері було отруєне вашими поганими вчинками. Умійте бути добрими в думках, у почуттях, у діях. Бережіть здоров'я своїх батьків. Пам’ятайте, що ранню старість і хворобу батькам приносять не тільки праця, утома, а й сердечні хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі. Найбільше вражають батьків дитяча невдячність і байдужість.

   Родина, родинне вогнище, родинне тепло – його завжди зберігають і підтримують наші старші мами й тата – бабусі й дідусі, такі милі, лагідні, люблячі.

    А як же не поговорити сьогодні про наших сестер і братів – старших і молодшеньких! Вони перші друзі, опора і водночас – об’єкт піклування. За меншенькими треба доглядати, бавити їх, хоча інколи й набридає. Бо то велике щастя – мати брата чи сестру. (Виступи дітей про братів та сестер)

Учитель. Але родина – це не тільки родичі. Це і наш клас, і наша школа. Родина – це і весь наш народ, наша Батьківщина.

Ми всі – одна сім'я,

Єдина ми родина.

Мільйони різних "я",

А разом – Україна.

      Бажаю всім вам щастя, здоров'я, злагоди у родинах! Сподіваюся, що в нашій шкільній родині теж завжди пануватимуть щирість і взаєморозуміння, а у великій усенародній родині – мир!