Автопортрет

Я – педагог і особистість

Щоб бути чудовим педагогом, треба любити те, що викладаєш, і тих, кому викладаєш

В.О. Ключевський

          Найголовнішим рішенням у моєму житті був вибір професії. Я зробила його: стала педагогом за покликом серця. Тридцять три роки тому я ще не знала, що попереду мене очікує життя, сповнене хвилюваннями й радощами, безсонням і перемогами, сумнівами та величезною закоханістю у свою справу, щастям постійного руху вперед до нових творчих вершин.

Керуючись принципом – полюби дитину такою, якою вона є і, водночас, допоможи їй стати кращою, - своє завдання, як учителя, вбачаю у створенні умов для розкриття та розвитку активної творчої особистості школяра. Саме це вимагає від мене високого професіоналізму.

Працюючи в школі, я весь час у пошуку прийомів та методів навчання, що допомагають учневі не тільки успішно вивчати математику, але й відкривати свої здібності, досягати поставленої мети, зміцнювати віру в себе. Я не тільки віддаю свої знання, зрозуміло пояснюю, проводжу цікаві уроки, я – режисер, оскільки починаю кожен день з нової вистави. Урок – спектакль, де школярі – не глядачі, а головні дійові особи, від яких я отримую зворотну віддачу, бо ж ніщо так не радує, як їх успіхи та досягнення.

Сьогодні я можу говорити про здобутки і досягнення на вчительській ниві тільки завдяки тому, що ставлю до себе високі вимоги. Запорукою успіху вважаю творчий підхід і високе почуття обов'язку, а основою своєї роботи – аксіому: учень – факел, який треба запалити. Тож для мене вчитель – це не професія, це стан душі.